Курс лекцій з навчальної дисципліни “ психологія управління ” для студентів денної форми навчання за напрямом: 030102 «психологія»




НазваниеКурс лекцій з навчальної дисципліни “ психологія управління ” для студентів денної форми навчання за напрямом: 030102 «психологія»
страница1/13
Дата публикации23.08.2013
Размер1.78 Mb.
ТипКурс лекцій
odtdocs.ru > Психология > Курс лекцій
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.В.ОСТРОГРАДСЬКОГО



КУРС ЛЕКЦІЙ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“ ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ ”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

ЗА НАПРЯМОМ: 6. 030102 «ПСИХОЛОГІЯ»

Підготував: к.філос.н., доцент Москалик Г.Ф.

КРЕМЕНЧУК 2013


Тема 1. ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ ЯК НАУКА

Після вивчення даної теми студенти повинні вміти:


  • визначити структуру сучасної психологічної науки та місце в ній психології управління;

  • сформулювати предмет, обєкт та завдання психології управління;

  • проаналізувати основні періоди зародження та розвитку психології управління;

  • пояснити сутність основних категорій та понять психології управління;

  • розкрити зміст досягнень школи наукового управління, теорії адміністративного управління, концепції людських відносин;

  • охарактеризувати перспективні проблеми психології управління на сучасному етапі.

Ключові поняття: управління, менеджмент, керівник, менеджер, організація, людський фактор, персонал, психологія управління.


    1. ^ СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ

ТА МІСЦЕ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В НІЙ

Психологія управління - це відносно молода галузь науки. Виникла вона з домінуванням у суспільстві поняття „менеджмент”. Оксфордський словник англійської мови розкриває зміст цього терміна так: спосіб, манера спілкування з людьми, мистецтво керування.

Американський теоретик менеджменту П.Друкер підкреслює, що сучасний менеджмент – це специфічний вид управлінської діяльності, мета якого навчити людей здатності оптимально взаємодіяти, надати їх зусиллям ефективність, розвиваючи потенційні здібності. Німецькі фахівці В.Зігерт і Л.Ланг дійшли висновку, що „менеджмент – це таке керування людьми, яке дозволяє гуманним, економним і раціональним шляхом виконати завдання, що стоять перед організацією”.

Таким чином, управління (менеджмент) – це не просто керування бізнесом, а керування ним шляхом філігранної роботи з людьми.

Успішний розвиток економіки Японії, Німеччини, Південної Кореї, США протягом тривалого періоду спонукав учених і практиків уважно дослідити механізм і причини, за рахунок яких забезпечується висока ефективність виробництва в цих країнах. Аналіз показав, що в центрі концепції управління знаходиться людина, яка розглядається як вища цінність будь-якої організації.

Виходячи з цієї концепції всі системи управління спрямовані на пробудження різноманітних можливостей і здібностей працівників для того, щоб кожен із них максимально був задіяний у процесі виробництва і прагнув процвітання своєї організації.

Сучасна зарубіжна модель управління така:

  1. Персонал організації.

  2. Ретельний облік знань і здібностей працівників.

  3. Стиль і культура ділових і міжособистісних взаємин співробітників.

  4. Довгострокові цілі розвитку.

Тобто сучасне управління, як бачимо, послідовно спрямовується в бік психологізації.

Зародження психології управління припало на початок XXст. і засвідчило зрілість суспільних (передусім психології) та економічних наук. Воно стало результатом управлін­ської практики, психологічних спостережень за розвитком і наслідками керування, відповідних узагальнень.

Психологія управління — галузь психології, яка вивчає управлінську діяльність.

Заснована на ґрунті психологічних дисцип­лін ця галузь науки функціонує та розвивається в нерозривному зв'язку як із багатьма суспільними нау­ками (філософією, соціологією, політологією, педагогікою та ін.), так і з тими, які сфокусовані на проблемах уп­равління виробництвом, підприємницькою та бізнесо­вою діяльністю. Але особливими є її взаємозв'язки із психо­логічними дисциплінами (рис.1.1):



Рис.1.1. Схема міждисциплінарних зв'язків психології управління
Багато принципів психології управління взяті із загальної психології — напря­му, який вивчає універсальні положення для всіх об'єктів дослідження, а також акумулює базові теорії. Особливу цінність для психології управління ма­ють засади загальної психології, які описують ха­рактер, здібності, функціонування психічних проце­сів людини (волі, емоцій, уявлень тощо).

^ Психологія особистості як наука, що досліджує пси­хологічну (інтелектуальну, вольову, емоційну) структу­ру людини, загальні й специфічні закономірності її психіки, забезпечує психологію управління знаннями, конкретними спостереженнями, узагальненнями й міркуваннями щодо таких функціональних характе­ристик особистості, як самосвідомість, самооцінка, об­раз «Я», життєвий шлях. Застосовуючи ці набутки, можна визначити особистісно-індивідуальні передумови ефективної управлінської діяльності, виробити типологію керівників і науково обґрунтовані методики діагностики їх особистісних рис.

Важливі для психології управління принципи, ме­тодологія, наукові надбання психології творчості, сфе­рою інтересів якої є творчі здібності особистості й особ­ливості їх реалізації, активізації творчого потенціалу, а також умови формування і розвитку творчих особистос­тей в організації. Суттєву роль для психології управлін­ня відіграє знання чинників і конкретних методик ак­тивізації творчого потенціалу особистості, групи, всього колективу організації.

^ Соціальна психологія, будучи сконцентрованою на різноманітних аспектах поведінки особистості як суб'єкта соціуму (людської спільноти), збагачує психо­логію управління знаннями про відносини осо­бистості в соціальній групі, з іншими соціальними гру­пами, соціальними інститутами, суспільством загалом, а також дає конкретні методики дослідження цих феноменів і процесів. Водночас у трактуванні поняття «відносини» психологію управління цікавить управлін­ський аспект взаємодії, який у цій науці вважається одним із важ­ливих факторів, що сприяють злагодженій діяльності колективу, організації (підприємства). Психологія уп­равління аналізує різні аспекти поведінки працівника, групи тільки в контексті функціонування організації (підприємства), у межах якої реалізовується управлін­ський процес.

Широкою є сфера взаємодії психології управління з практичною психологією, завдання якої передбачають вироблення конкретних методик і методичних прийо­мів, спрямованих на розвиток умінь ділового спілкування, взаємодії спеціалістів, керівників. Психо­логія управління застосовує її напрацювання на етапі створення й реалізації методик, процедур профе­сійного відбору, добору кадрів, формування управлін­ських структур, особливо тих, чия робота пов'язана зі значним соціальним (відповідальність) та економічним (гроші) ризиком.

Акмеологія (грец. akme — вершина) — галузь психологічних знань, зосереджена на проблемах удос­коналення професійної діяльності, ділової взаємодії, професійного спілкування, методів запобігання профе­сійній деформації, досягнення професійних вершин спеціалістами різних сфер суспільства. Психологія управління з досвіду акмеології бере основи щодо опанування секретів майстерності, формування психологічної готовності до ефективної та результативної управлінської діяльності. Найпомітніше виявляється їх зв'язок у вивченні рівня професіоналізму діяльності та спілкування.

^ Вікова психологія, яка зосереджена на дослі­дженні психологічних особливостей особистості на різ­них етапах формування, розвитку і зрілості, корисна для психології управління конкретними спостереження­ми, рекомендаціями, прогнозами щодо можливостей особистості в різні періоди життя, що важливо для вибору форм і методів управлінської діяльності. Педагогічна психологія як наука про психічні зако­номірності, принципи та внутрішню сутність навчання і виховання особистості особливо цінна в ході вироблення, застосування й коригування оптимальних управлінських методик, прогнозування їх наслідків.

Із позицій психології кар'єри, для якої важливим є розроблення психологічних основ особистісної динамі­ки спеціаліста, психологія управління виявляє психо­логічні чинники безперервного розвитку керівників, що передбачає аналіз психологічних особливостей їх прогресу, професійної управлінської деформації, регре­су; аналізує психологічні детермінанти й механізми роз­витку особистості керівників; створює вікову та внутрішньопосадову періодизації управлінського розвитку та ін. Застосовуючи ці дані, психологія управління може детально вивчати зміни в управлінській діяльності на різ­них етапах, психологічні механізми просування керівника в ієрархічній системі управління, планувати систему формування управлінських кадрів.

Пізнавальні можливості психології праці як галузі, яка вивчає особливості трудової діяльності та підго­товки людини до праці, корисні для психо­логії управління в оптимізації управлінських процесів і відносин в організації. Але на відміну від психології праці психологія управління досліджує не пробле­ми відповідності спеціаліста його професії, професій­ного відбору, професійної орієнтації, а відповідність працівника і його поведінки психологічному клімату організації.

За допомогою досягнень в інженерній психології, яка вивчає інформаційну взаємодію людини з технічними засобами, у психології управління розробляються конкретні методики виявлення стійких індивідуальних власти­востей, інтенсифікації діяльності керівника в процесі прийняття управлінських рішень, оптимізації функціо­нального змісту управлінської діяльності.

^ Економічна психологія, предмет дослідження якої - психологічні установки, стереотипи економіч­ного мислення людини, груп, верств населення, забез­печує психологію управління конкретними висновками як щодо їх ставлення до економічної дійсності загалом, так і щодо конкретної економічної ситуації, що є важливим чинником у виборі управлінських засобів впливу на їх економічну поведінку. Тісно пов'язана з економічною психологією психологія бізнесу, підприєм­ництва, що зосереджує увагу на закономірностях та особливостях функціонування особистості в підприєм­ницькій сфері, яка передбачає ініціативність, самостій­ність, відповідальність, зокрема майнову, здатність на ризик тощо.

Неоціненною є взаємодія психології управління з етнопсихологією (грец. ethnos — плем'я, народ) — нау­кою про психічні особливості, ментальність (особли­вість світосприйняття) народу, риси національ­ного характеру. Адже у представників різних етносів іс­нують свої усталені норми відносин, ділової поведінки, обміну інформацією тощо. Тому управлінська діяль­ність передбачає наявність у спеціалістів ґрунтовних знань і навичок поведінки під час міжнародних ділових переговорів, неформального спілкування з представниками різних національностей. Не менш важливе ре­гулювання ділової взаємодії в межах однієї етнічної групи. У сукупності все це — важливий чинник, здатний за­безпечити оптимальну адаптацію суб'єктів управління в іноетнічному середовищі, під час взаємодії з іноетнічними партнерами, ефективне вирішення етнічних конфліктів в організації тощо.

Цим далеко не вичерпується багатогранна взаємодія психології управління з іншими галузями психологіч­ного знання, у процесі якої вона розширює, урізнома­нітнює свої пізнавальні й прикладні можливості, відпо­відно збагачуючи суміжні науки.
^ 1.2. ПРЕДМЕТ, ОБЄКТ І ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

На основи психології управління, визначення її предмета, завдань, формування та розвиток методології вплинули економіка, наукове управління, кібернети­ка, соціологія, психологія праці, соціальна психоло­гія.

У процесі конституювання психології управління як самостійної науки виокремлюють кілька періодів:

1. Зародження ідей психології управління в надрах філософії та соціології (VI ст. до н. е. — середина XIX ст.).

2. Формування психологічних знань про керування в теорії управління та у сфері психології (середина XIX — початок XX ст.).

3. Становлення психології управління як самостій­ної науки (20—30-ті рр. XX ст.).

Особливості цих етапів пов'язані з генезою уявлень про предмет психології управління, які, започаткував­шись на елементарному рівні, поступово набули різнобічної нау­кової обґрунтованості.

Предмет психології управління — психологічні закономірності управлінської діяльності, сукупність психічних явищ і відносин в організації.

Залежно від розумін­ня предмета психології управління виділяють ос­новні об'єкти її вивчення, тобто носії явищ науки. Саме цим зумовлена особливість психології управління як наукового феномену. До конкретних об'єктів цієї дисципліни належать:

  • психологія особис­тості в управлінні;

  • феномен організації в управлінні;

  • управлінська діяльність;

  • управлінські відносини;

  • взає­модія в системах „керівник — підлеглий”, „керівник — інші керівники”, „керівник — організація” тощо.

Об'єкт психології управління — організована (індивідуальна і спіль­на) діяльність об'єднаних однаковими інтересами та цілями, симпатіями та цінностями людей, підпорядкованих правилам і нормам певної установи.

Норми, правила й вимоги в організації породжують особливі психологічні відносини між людьми — управ­лінські, що утворюють спільну діяльність. Саме тому до сфери психології управління належить вивчення психологічних особливостей діяльності керів­ника, групи керівників, формування програми діяль­ності підлеглих, спрямованої на необхідну зміну станів керованого об'єкта. Отже, об'єктом вивчення психоло­гії управління є відносини людей, які фінансово та юридично належать до самостійних організацій, об'єднані загальним порядком, пов'язані різноманіт­ною відповідальністю — моральною, матеріальною, со­ціальною, психологічною, правовою.

Знання психо­логії управління застосовуються для вирішення проблем управління діяльністю організації та її працівниками.

На основі єдності предмета і об'єкта психології уп­равління окреслюють такі її інтегральні завдання:

1. Аналіз та вивчення методологічних і теоретичних засад психології управлінської діяльності, розроблення методів і ме­тодик теоретико-прикладних досліджень.

2. Дослідження особистості керівника, його управлінської діяль­ності; особистості підлеглого та психологічних особли­востей управління персоналом; психологічних засад уп­равління організаціями; психологічних особливостей взаємодії в системах „керівник — підлеглий”, „керів­ник — організація”, „керівник — інші керівники”, „організація — організація” в процесі управління.

3. Вивчення акмеологічних, соціокультурних, етно­психологічних та соціально-психологічних особливостей управлінської діяльності; розроблення принципів і тех­нологій планування, стратегії, координації, комунікації, мотивації діяльності, методів стимулювання, психоло­гічних особливостей прийняття рішень, способів форму­вання робочих груп тощо.

4. Аналіз умов, детермі­нантів оптимального розвитку керівника й організації та результативності управлінської діяльності; вияв­лення психологічних показників ефективності управ­лінського розвитку керівника та організації.

5. Розроблення практичних рекомендацій для керів­ників і організацій з метою поліпшення управлінської ді­яльності, ділового спілкування, ефективного виконання управлінських завдань та ін.

6. Теоретико-методичне забезпечення навчальної дисципліни „Психологія управління” та пов'язаних із нею спеціальних курсів, наукових семінарів тощо.
^ 1.3. ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ

ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

У процесі розвитку психології управління як науки посту­пово сформувалися її основні категорії, ключові поняття, які характери­зують найбільш закономірні, суттєві зв'язки й відносини в організованій діяльності людей. Система категорій цієї відносно молодої науки ще не завершена, хоча окремі з них уже набули статусу опорних і навколо них концентрується відповідна проблематика, а також − інші категорії. Сукупність категорій психології управління класифікують на кілька груп (рис.1.2), які відповідають таким сутнісним параметрам:

— відображення природи психіки людини, її відно­син в організованій діяльності;

— характеристика психології організації в управ­лінні;

— відтворення психологічних особливостей управ­лінської діяльності;

—характеристика соціально-психологічної, соціокультурної та етнопсихологічної сфер управлінської ді­яльності;

— зв'язок зі сферою власне управління;

—відтворення психологічних особливостей станов­лення і розвитку керівника, його управлінської кар'єри.


Рис.1.2. Схема базових категорій психології управління
Базові категорії психології управління мають істо­ричний характер. Вони формувалися протягом усієї історії діяльності й розвитку людини в організованій спільноті. Помітно збагатили й упорядкували систему категорій психології управління теорія наукового управління, соціальна психологія управління та пси­хологія управлінської кар'єри, концепція людських відносин, сучасні теорії менеджменту.

Поняття „менеджмент” буквально означає „керів­ництво людьми”, а в сучасній теорії та практиці соці­ального управління — це процес керівництва (управ­ління) окремим працівником, соціальною групою, со­ціальною спільнотою, суспільством. Оксфордський словник англійської мови подає такі його трактуван­ня: 1)спосіб, манера спілкування з людьми; 2)влада та мистецтво управління; 3)особливі вміння та адмініс­тративні навички; 4)орган управління, адміністратив­на одиниця. Нерідко поняття „управління” і „менедж­мент” ототожнюють, зважаючи на те, що в словнику сучасної англійської мови „менеджмент” у перекладі ­- „управління”, „завідування”, „вміння володіти”, „керівництво”, „дирекція”, „адміністрація” тощо. Побутує думка, що поняття „менеджмент” вужче за поняття „управління” і позначає лише один із його видів, оскільки менеджмент переважно стосу­ється різних аспектів діяльності керівника, а управ­ління охоплює всю сукупність людських взаємин у системі „керівники — виконавці”, враховуючи колективних суб'єктів управління. Інколи „менеджмент” трактують як керування колективом людей, ефек­тивні взаємини між особистостями, які обіймають пев­ні посади, тобто як цілеспрямований вплив на діяль­ність усіх працівників організації для успішного досяг­нення встановлених ними ринкових цілей у змінному середовищі шляхом продуктивного використання на­явних ресурсів.

Отже, управління передбачає керування людьми й відносинами між ними в системі ділового спілкування та взаємодії, координацію й організацію їх діяльності, ефективне використання всіх засобів, спрямованих на виконання накреслених цілей і запланованих завдань організації раціональним, гуманним, економічним і правовим шляхом.

У психології управління активно вживаються тер­міни „менеджер” і „керівник”.

Менеджер (англ. management —управління) — суб'єкт, який вико­нує управлінські функції; спеціаліст, який здійснює управлінську діяльність в економічних і виробничих структурах; особа, яка ор­ганізовує конкретну роботу певної кількості працівників, керую­чись сучасними методами.

У сучасних умовах менеджером є керівник струк­турного підрозділу, тобто середньої ланки управління (завідувач відділу, старший майстер тощо).

Керівник — особа, на яку офіційно покладено функції управління установою (підприємством) та організації її діяльності.

Керівник несе юридичну відповідальність за функ­ціонування організації, робочої групи, персо­налу взагалі перед інстанцією, яка його призначила, і має право застосовувати певні санкції (заохочення, покарання тощо) з метою впливу на відносини в групі та на актив­ність підлеглих. Однак деякі дослідники поняття „ме­неджер” і „керівник” ототожнюють.

Частовживаним у психології управління є термін „організація”, що має такі значення: 1) організація як соці­альна інституція (заклад, підприємство та ін.), об'єд­нання людей, певна структура, в межах яких і може бу­ти досягнута спільна мета; 2) організація як про­цес, як функція управління; 3) організація як внутрішня впорядкованість, узгодженість, взаємодія диференційо­ваних частин цілого. З погляду психології управління керівникові важливо чітко знати всі ці аспекти. Наприклад, знаючи, до якого типу належить конкретна організація, керівник чіткіше зможе визначи­ти свою роль у ній, джерела своєї влади, способи впливу на підлеглих та мотивації спільної діяльності тощо. А чітке знання як керівником, так і кожним учасником управлінського процесу своїх повноважень і персональної відповідальності, процедур координації дій, діяльності є необхідною умовою запобігання непорозумінням.

У психології управління одним зі стрижневих є по­няття „людський фактор” — усе те, що залежить від людини, її можливостей, бажань, здібностей тощо. Важливість позначуваного цим поняттям феномена зу­мовлена особливою роллю людини та її можливостей у процесі управління різними об'єктами (від малого під­приємства, яке часто об'єднує невелику кількість людей, до концерну або корпорації). Чим складніша форма уп­равління, тим вищі вимоги до інтелектуальних функцій людини та інших психічних процесів (від сприйняття та уваги — до відповідальності за людське життя). Люд­ський фактор дуже важливий там, де з особливою ува­гою ставляться до застосування психологічних та психо­фізіологічних рис людини.

Таким чином, психологія управління – це наука, яка дає суттєву допомогу в процесі досягнення поставлених цілей на основі творчості, здібностей, інтелекту, професійних знань і вмінь людей.
^ 1.4. ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ

ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

Управління у своїх первісних формах ви­никло ще в доісторичні часи й існує стільки ж, скільки й людина. Появі психології управління як науки передував тривалий період накопичення знань про людину, її відносини в соціумі, вироблення вміння жити в суспільс­тві. Археологічні знахідки підтверджують, що первісні люди жили організованими групами, спільнотами. За допомогою скоординованих зусиль можна було створи­ти такі чудеса світу, як єгипетські піраміди, висячі сади Вавилона тощо. Давні імперії Македонії, Риму, що зай­мали територію від Європи до Азії, могли існувати лише в результаті управління, а не спонтанно.

Перші спостереження за організованою діяльністю людей, об'єднаних спільними цілями, завданнями й інтересами, за їх поведінкою з'явилися ще в країнах Давнього Сходу, античності в працях Конфуція, Платона, Арістотеля, Полібія, Цицерона та інших філософів того часу. Безумовно, філософські вчення не належать до психології управління, однак у них порушені проблеми цієї дисципліни: форми реорганізації суспільних відносин, соціальна природа й функції демократичних інститутів, соціально-психологічні особливості ділових відносин та ін.

Наукові досягнення ХІХ ст. у соціології, психології, менеджменті дали суттєве підґрунтя для розвитку психології управління як молодої науки.

^ Школа наукового управління. Засновником школи вважають Фредеріка-Уінслоу Тейлора, американського інженера, який тривалий час працював директором Бетлехемськой сталеливарної компанії. У своїх працях: “Основи наукового управління підприємством”, “Науковий менеджмент”, “Управління фабрикою” він сформулював принципи оцінювання та раціоналізації трудових витрат, управління виробництвом. Вивчаючи трудові операції, Тейлор знайшов та обґрунтував способи їх удосконалення. За допомогою аналізу робочих рухів та їх хронометражу він розробив своєрідні каталоги операцій з описом найбільш раціональних операцій виконання завдань. При цьому вперше для визначення норм часу були застосовані можливості статистичного аналізу. Відповідно до ідеї суспільного розподілу праці Тейлор закріпив за менеджером функцію планування, а за працівником – виконання, а також ввів три принципи наукової організації виробництва:

1.Принцип функціональної диференціації, який полягає в групуванні індивідуальних робочих місць. Працівникам видавали письмові інструкції, які являли собою детальне викладення конкретних виробничих завдань та способів їх виконання.

2.Принцип спеціалізації, який обґрунтовує ідею про те, що праця кожної людини повинна бути по можливості обмежена виконанням однієї основної функції.

3.Принцип матеріальної зацікавленості.

Вважають, що Тейлор започаткував основи концепції “економічної людини”, у якій принцип матеріальної зацікавленості займає вирішальну роль. Згідно з цією теорією працівник не повинен отримувати більше того, що виробив, а також рекомендовано відрядне оплачування праці як засіб мотивації.

Головне в теорії полягає в тому, що автор вперше вирішив проблему збільшення виробництва продукції в багато разів не за рахунок розширення самого виробництва, а шляхом вдосконалення стимулювання праці та зростання його ефективності. Згідно з Тейлором, висока заробітна платня та низькі виробничі витрати – основа хорошого управління. Одна з його заслуг полягає в обґрунтуванні виокремлення планування як самостійної функції управління. Акцентуючи увагу на індивідуальних рисах людини, Тейлор досліджував питання професійного відбору та навчання відповідним професіям, обліку можливостей людини при організації робочого місця. У своїх працях він ввів поняття “людський фактор”.

Недоліки концепції:

  • поза увагою залишилась соціальна природа людини;

  • людина вважалась частиною машини;

  • організація не розглядалась як важливий чинник впливу на особистість працівника, результати праці.

Ідеї Тейлора продовжили й доповнили американські дослідники – подружжя ^ Френк і Ліліан Ґілбрет. Френк вдосконалив теорію наукової організації праці. Колеги вважали його найвидатнішим інженером свого часу. Трудову діяльність він розпочав помічником каменяра. Ідеально вивчивши цю професію, він здійснив переворот у ній, що, власне, і принесло йому світове визнання. Ф.Ґілбрету вдалося скоротити кількість рухів під час цегляної кладки з 18 до 5, при цьому збільшивши погодинний виробіток каменяра від 120 до 350 цеглин. Він виявив найбільш оптимальні рухи, поліпшив організацію робочого місця, вдосконалив конструкцію риштувань, придумав більш вдалі інструменти й пристосування. Вивчення професійних засобів у промисловості та ремеслах стали завданням його життя. Критикуючи хронометраж Тейлора за неточність отримуваних результатів, Ґілбрет розробив метод аналізу мікрорухів за допомогою кінозйомки.

Ґілбрет перший у США організував систематичну підготовку інструкторів із наукової організації праці (НОП), був ініціатором вперше організованого в Америці комітету “боротьби зі втомою”. Вчений розвивав концепцію правильного вибору професії. Він підкреслював, що найважливіше в житті ­­­- це людина на своєму місці. На його думку, сенс НОП полягав у тому, щоб кожен займався тією справою, яка найбільше відповідає його фізичним і психічним здібностям. Особливу увагу Ґілбрет приділяв ставленню людини до роботи. Він був активним прибічником залучення психологів до вирішення виробничих проблем.

Таким чином, на відміну від Тейлора Френк Ґілбрет більш чітко орієнтувався на “людський фактор”. Безумовно, вплинуло на нього в цьому плані співробітництво з дружиною Ліліан – першою жінкою, яка отримала кваліфікацію доктора психології. Саме психологічний бік у науковій організації праці цікавив її найбільше. Ліліан продовжила справу чоловіка щодо активного залучення до інтерпретації одержаних результатів психологічної науки. Вона написала першу в історії книгу з управління – “Психологія управління підприємством”. На її думку, наукове управління повинне передбачати і моральний розвиток працівників, який забезпечується культивуванням почуття відповідальності за себе та інших, почуття професіональної гідності, здатності до самоконтролю, почуття справедливості. Успішність управління вона пов'язувала із психікою людини, коли сама робота стає “великим вихователем”. Досконала система управління, вважала Л.Ґілбрет, повинна не тільки орієнтуватися на професійний, розумовий та моральний розвиток працівників, але й формувати в них прагнення до здорового способу життя.

^ Теорія адміністративного управління. Її засновник - Анрі Файоль – видатний французький інженер, вчений і підприємець. Протягом 20 років він був директором-розпорядником величезної гірничодобувної і металургійної компанії. Основні праці: “Загальне і промислове адміністрування”, “Основи менеджменту”. Файоля вважають автором першої і достатньо повної теорії менеджменту.

Учений розглядав управління як процес, що складається із таких взаємопов’язаних функцій, як планування, організація, мотивація і контроль. Він стверджував, що компанія повинна мати план дій, у який доцільно включати:

  • ресурси фірми;

  • облік складу та значимості незакінченого виробництва;

  • майбутні тенденції, які залежать від технічних, фінансових, комерційних та інших умов;

Діяльність має бути організована так:

  • щоб були забезпечені ретельна розробка й суворе виконання плану;

  • щоб кадровий і матеріальний складники підприємства відповідали цілям, ресурсам і потребам фірми.

Файоль пропонував як критерій завантаженості керівника розглядати раціональний “діапазон контролю” (кількість підлеглих одного начальника). Він був перший, хто достатньо переконливо показав, що виробничий менеджмент “насичений” психологією. Головне в менеджменті, на його думку, є врахування людських відносин. Предметом особливої уваги Файоль вважав питання щодо взаємодії керівників і співробітників. Він визначив повноваження як “право віддавати накази й вимагати підпорядкування” і з'ясував відмінності між офіційними повноваженнями менеджера за посадою і особистим авторитетом, компонентами якого є інтелект, досвід, моральна гідність, здібності бути лідером, попередні заслуги і т.д. Важливою є думка про те, що ретельний професійний відбір надійно забезпечує стабільний та стійкий персонал організації. На відміну від Тейлора Файоль не вважав прийняття рішення в організації тільки як привілей вищого керівництва. Його позиція щодо цього зумовила в майбутньому поширення принципу “делегування повноважень”. Файоль поставив питання необхідності виділення управлінської діяльності в спеціальний об’єкт дослідження. Він наполягав на необхідності викладання менеджменту в навчальних закладах. Одним із перших Файоль звернув увагу на значення індивідуально-психологічних особливостей менеджера з позиції їх впливу на успішність функціонування організації.

Файоль сформулював 14 принципів управління, які визнають і сучасні фахівці:

1) дисципліна, тобто слухняність та повага до досягнутих домовленостей між фірмою та її працівниками;

2) винагорода персоналу, в тому числі справедлива заробітна платня;

3) справедливість: поєднання добра й правосуддя;

4) корпоративний дух, тобто гармонія персоналу, його згуртованість;

5) підпорядкування особистих інтересів загальним;

6) розподіл праці, тобто спеціалізація;

7) повноваження та відповідальність;

8) єдиноначальність;

9) єдність напрямку роботи;

10) централізація;

11) скалярний ланцюг. Це ряд осіб, які стоять на керівних посадах, починаючи від особи, яка займає найвище положення до керівника низової ланки.

12) порядок. Для всього - місце, і все на своєму місці;

13) стабільність робочого місця для персоналу;

14) ініціатива. Означає розробку плану та забезпечення його успішної реалізації.

^ Школа людських відносин. Представники даної концепції не відкидаючи все те позитивне, що було засноване попередниками, зробили спробу наповнити їх методи гуманістичним змістом.

Започаткував школу людських відносин видатний німецький психолог Ґуґо Мюнстерберг. У 1892р. він переїхав до США, де продовжив свою наукову та викладацьку діяльність у Гарвардському університеті. У своїй праці „Психоло­гія та промислова ефективність” (1913) він узагальнив та систематизував психологічні проблеми праці, заснував психотехніку — галузь наукового знання, покликану визначати придатність людей до певного виду діяльності. Він був автором гасла:”На кожному місці повинна стояти людина, найбільш для цього придатна”. Вчений звернув увагу, що не кожен здатен адекватно оцінити свої здібності й відповідно зробити правильний вибір професії. Мюнстерберг перший сформулював наукові основи професійного добору, професійного навчання, виробничої втоми, монотонії, травматизму, реклами в торгівлі. Персонально розробив чимало тестів, які застосовував у процесі добору на роботу вагоноводів, телефоністок, морських штурманів і т.д. Створив програму психологічного вивчення професії, яка враховувала збір інформації від керівників підприємств; спостереження за працею спеціалістів-психологів; експериментальне дослідження, в тому числі спеціальне вивчення особливостей діяльності успішних і неуспішних працівників. Наполегливо підкреслював необхідність створення спеціальних психотехнічних інститутів та лабораторій. Мюнстерберг припускав, що в недалекому майбутньому промислові підприємства виявлять ініціативу щодо залучення до роботи фахівців-психологів.

Велике значення надавав людському фактору в організації виробництва американський дослідник, професор Гарвардської школи бізнесу Елтон Мейо. Намагаючись привернути увагу вчених до специфіки людської поведінки в управлінській ді­яльності, яку ігнорували представники концепції наукового управ­ління, він нерідко переоцінював людський фактор у промисловому управлінні.

Результативними були його спроби ідентифікувати соціальні й психологічні чинники, які впливають на процес праці. Вивчаючи плинність кадрів на текстильних підприємствах, він дійшов висновку, що її спричиняло недостатнє спілкування між робітниця­ми під час робочої зміни, а це істотно впливало на їх задоволеність роботою. Щоб змінити таку ситуацію Е. Мейо запропонував запровадити обов'язкові паузи для відпочинку впродовж усього робочого дня, що да­ло змогу робітницям знайомитися і контактувати.

Е. Мейо підкреслював важливість індивідуальних особливостей людини, не помічати які в управлінні не­допустимо. Попри перебільшення ролі соціально-пси­хологічних чинників в управлінні, концепція людських відносин цікава насамперед соціально-гуманною спрямованістю, актуалізацією людського фактора в уп­равлінні, що мало велике значення для зародження психології управління як самостійної галузі знання.

Отже, наявність різноманітних шкіл, концепцій, напрямів, певна розбіжність поглядів між ними стимулюють наукові пошуки оптимізації управлінської діяльності.

На сучасному етапі вивчення виділяють такі перспективні проблеми психології управління:

  1. Зміст і форми управління.

  2. Роль керівника в управлінні.

  3. Підготовка керівника.

  4. Вирішення питань, пов'язаних із соціокультурними та етнопсихологічними особливостями управ­лінської діяльності.

  5. Виявлення й аналіз питань, пов'язаних із психо­логічною готовністю керівників до роботи в умовах но­вовведень, стресових ситуацій, непередбачуваних подій (технологічні катастрофи, несподівані зміни на ринку тощо).

  6. Актуалізація комунікативної підготовки керів­ників нового типу.

  7. Вивчення питань інтернаціоналізації управлін­ня, колективного осмислення нової реальності, що постає у зв'язку з поглибленням міжнародного поді­лу праці, а також створенням міжнародних систем інформації.



Контрольні запитання та завдання

1. Укажіть місце психології управління як серед інших наук, опишіть зв’язки між ними.

  1. Яка історія становлення предмета психології управління?

  2. Що є предметом і об’єктом психології управління на сучасному етапі?

  3. Сформулюйте завдання психології управління як галузі психологічних знань.

  4. Дайте характеристику ключових понять та базових категорій психології управління.

  5. У чому полягає зміст та значення досягнень школи наукового управління?

  6. Розкрийте сутність та особливості теорії адміністративного менеджменту.

  7. Поясніть досягнення концепції людських відносин та їх значення.

  8. Що спільне та відмінне між теоріями менеджменту кінця ХІХ – початку ХХ ст.?

  9. Сформулюйте перспективні проблеми психології управління на сучасному етапі.


Список рекомендованої літератури

Бандурка, А.М. Психология управления [Текст] / А.М.Бандурка, С.П.Бочарова, Е.В.Землянская.- Х.: ООО "Фортуна-пресс", 1998. - 464 с.

Генов, Ф. Психология управления [Текст] / Ф.Генов. - М.: Прогресс, 1982.- 422 с.

Китов, А.И. Экономическая психология [Текст] / А.И.Китов. - М.,1987. -521с.

Лозниця, В.С. Психологія менеджменту [Текст] / В.С.Лозниця.- К.: ТОВ”УВПК ЕксОб”, 2001.- 512 с.

Мельник, Л.П. Психологія управління [Текст] / Л.П.Мельник. - К.:МАУП, 1999.- 176 с.

Мескон, М. Основы менеджмента [Текст] / М.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоури.- М.:Прогресс, 2000.- 702 с.

Орбан-Лембрик, Л.Е. Психологія управління [Текст] / Л.Е.Орбан-Лембрик. - К.: Академвидав, 2003.- 568 с.

Психология менеджмента [Текст] / под ред.Г.С. Никифорова. – С.Пб.: Питер, 2004.- 639 с.

Урбанович, А.А. Психология управления [Текст] / А.А.Урбанович.- Мн.: Харвест, 2006.- 640 с.

Шарухин, А.П. Психология менеджмента [Текст] / А.П.Шарухин.- С.Пб.: Речь, 2005.- 352 с.
Тема 2. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ

^ ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

Курс лекцій з навчальної дисципліни “ психологія управління ” для студентів денної форми навчання за напрямом: 030102 «психологія» iconРобоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до...
Містить робочу програму, методичні вказівки до вивчення дисципліни "Вікова психологія", рекомендовану літературу, варіанти індивідуальних...

Курс лекцій з навчальної дисципліни “ психологія управління ” для студентів денної форми навчання за напрямом: 030102 «психологія» iconРобоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до...
«Методика професійного навчання» для студентів напряму 010104 професійна освіта

Курс лекцій з навчальної дисципліни “ психологія управління ” для студентів денної форми навчання за напрямом: 030102 «психологія» iconРобоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до...
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Професійна педагогіка» для студентів напряму...

Курс лекцій з навчальної дисципліни “ психологія управління ” для студентів денної форми навчання за напрямом: 030102 «психологія» iconОснови педагогічної майстерності та риторики для студентів напряму...
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Основи педагогічної майстерності та риторики»...

Курс лекцій з навчальної дисципліни “ психологія управління ” для студентів денної форми навчання за напрямом: 030102 «психологія» iconКонспект лекцій з дисципліни «методологія та організація наукових досліджень»
Усі цитати, цифровий та фактичний матеріал, бібліографічні відомості перевірені, запис одиниць відповідає стандартам

Єрмакова Олена Валеріївна
Украины.// Зб наук праць Донецького державного університету управління: «Реформування управління екологічною безпекою в промисловому...

Курс лекцій з навчальної дисципліни “ психологія управління ” для студентів денної форми навчання за напрямом: 030102 «психологія» iconМіжнародна науково-практична інтернет-конференція викладачів, аспірантів І студентів
У збірнику опубліковані тези доповідей викладачів, аспірантів та студентів які беруть участь у роботі Міжнародної науково-практичної...

Тема исследовательской историко-краеведческой работы (реферата)
Класс для школьника; год обучения и специальность для учащихся профессиональных училищ и лицеев; курс и специальность для студентов...

Курс лекцій з навчальної дисципліни “ психологія управління ” для студентів денної форми навчання за напрямом: 030102 «психологія» iconРекомендації щодо практичного застосування swot-аналізу 16 Висновки 19
Для своєчасної оцінки поточної ситуації, прийняття збалансованих рішень, для управління доходами І прибутком організації як основними...

Валюта кс
Там должны стоять счета "91/2/курс", "91/1/курс" (указывать в кавычках) соответственно

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
odtdocs.ru
Главная страница